Дуже часто у пастирській практиці виникають різні запитання, як поступати в тій чи іншій ситуації. Бувають крайні випадки, коли священик залишається сам з собою, один на один. У цій рубриці «настанови священнослужителям» редакція сайту буде намагатися дати відповідь священикам на різні запитання, які взяті із пастирської практики.
«Резолюція від 19 березня 1829 р. на рапорт благочинного Богородського повіту, Іоанно-Богословської, в селі Глинкові, церкви, священика Петра Іванова про те, що 9 березня селянська дівчина Васа Пафнутьєва, прийнявши із лжиці Св. Дари, Святу Кров спожила бережно, а часточку Тіла Христового несподівано випустила із вуст на підлогу, з якої диякон благоговійно підняв часточку копієм на край дискоса і спожив із залишком Св. Дарів. Місце, на якому лежала свята часточка, було уважно вичещене, і попіл спалених стружок був висипаний у вівтарну криницю (яму). Богослужіння в Олександро-Невському теплому храмі, де сталася ця прикра подія, припинене і звершується в холодному Іоанно-Богословському храмі. Митрополит Філарет написав: «Храм не винуватий, та, що необережно приймала і ті, що подавали, видно, не зовсім були уважними у благоговінні і обережності, коли попущена така спокуса. Для вмилостивлення зневаженої святині Христової назначається їм триразове звершення акафіста Ісусу Сладчайшому, з посильними поклонами, а тій, яка випустила (часточку) – посильну єпитимію назначить хай священик. Оголосить про це Преосвященний священику безпосередньо від себе, не оголошуючи цього випадку указом консисторії»
Із «Святитель Филарет (Дроздов). Избранные труды, письма, воспоминания. – М., 2003. – С. 560.



Google
Facebook
Twitter
Myspace
Yahoo
Del.icoi.us
Windows Live
Blogger 