Хроніка богослужінь Високопреосвященнійшого Димитрія, Митрополита Перяслав-Хмельницького, вікарія Київської єпархії, ректора Київської православної богословської академії, намісника Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря м. Києва за серпень 2009 року.
19 серпня 2009 року. ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА.
Напередодні великого двонадесятого Господського свята – Преображення Господнього, у вівторок ввечері, намісник монастиря, митрополит Димитрій, у співслужінні братії, відслужив у Свято-Михайлівському Соборі урочистк святкове всенічне бдіння.
В день свята, його високопреосвященство, владика Димитрій, звершив Божественну Літургію у Золотоверхому Соборі. На запричасному, преосвященніший звернувся до віруючих з повчальним та вітальним словом проповіді.
По завершенні Літургії, за якою було багато причасників Святих Таїн Христових, Владика разом з братією зачитав молитву на освячення плодів, після якої окропив віруючих з їхнім рясним принесенням святою водою.
22 серпня 2009 року. Апостола Матфія (бл. 63).
Батурин, 22 серпня, 2009 року.
Урочистості з нагоди Дня Незалежності України розпочалися непересічною подією, яка відбулася у колишній столиці Гетьманщини Батурині на Чернігівщині. Тут над р. Сеймом відбулося відкриття палацу останнього гетьмана України Кирила Розумовського. Доля цієї споруди є надто дивна, якщо не сказати драматична. Справа в тому, що коли добудували палац, займалися внутрішнім оздобленням, його господар гетьман 1803 р. упокоївся. У палаці ніхто не жив з його нащадків, які на той час осіли на мешканні в Австрії. Поступово споруда стала занепадати, так і не побачивши справжньої господарської руки. Перед жовтневим переворотом палац потрапив до військового відомства і в роки громадянської війни, хазяйнування більшовиків, а потім і комуністів, був доведений до такого стану, що від нього ледь що лишилося. Два бокових флігелі взагалі були зруйновані.
Лише завдяки указам Президента України, постановам Уряду з 2005 року розпочалося комплексне відтворення палацового ансамблю Кирила Розумовського. Відтепер палац і два його флігелі (поки що внутрішньо не закінченні) повстали перед відвідувачами у всій красі і минулій славі. Символічним є те, що від гетьмана України Кирила Розумовського до Президента України Віктора Ющенка проведена паралель, відстань якої складає 205 років. За ці два століття, як було відзначено, ніхто у палаці так і не оселився.
І раптом всі увійшли в палац, внутрішньо ошатно оздоблений. В цю мить неначе відчувалось, що господар і будівничий цього палацу його ніколи не покидав, а портрети зі стін нагадували про колишню велич і славу роду Розумовських. До палацу цього дня прибули з Відня нащадки славного гетьманського роду Розумів із чернігівського села Лемешів - Григір Розумовський з дружиною та чотирма доньками. Їх схожість із своїм прапрадідом не можна було не помітити. Адже рід від батька до сина передавав пам’ять про їх заслуги перед гетьманською Україною, яка в часи правління Єлизавети Петрівни ще раз вковтнула повітря свободи та старого козацького духу. Але це був початок кінця. Закінчився і романтизм, і золота доба Гетьманщини - Катерина - "вража мати" - все зруйнувала і вислала гетьмана на почесну дипломатичну працю. Рід Розумовських осів у Відні і до наших днів зберіг своє походження та православну віру. До Батурина ексгетьман Кирило Розумовський повернувся уже немічним і хворим. Проте ще господарював. Заклав і збудував храм-усипальню, палац, парк. Дбав про економічний розвиток колишньої гетьманської столиці і тут спочив на віки у Свято-Троїцькій церкві. Над його могилою вчинили безчинство в радянський час. Тепер надгробок відновлено.
Перед прибуттям Президента України палац освятили митрополит Переяслав-Хмельницький Димитрій та єпископ Чернігівський і Ніжинський Іларіон. На просторому подвір’ї перед центральним входом до палацу всі завмерли в очікуванні Глави Держави. Прибув Святійший Патріарх Філарет, який зустрів Президента на центральному майдані Батурина та благословив свято цього дня. Глава Української держави перед церемонією відкриття палацу вручив високі нагороди людям різних професій і занять. Цього дня звання Героя України отримав Ректор національного університету "Острозька Академія", проф. Ігор Пасічник, вчителька української мови і літератури з Полтави Тетяна Балагура, народний артист України Анатолій Пономаренко та інш. Орден "За заслуги" ІІІ ст. було вручено протоієрею Мирону Барану, настоятелю Чернігівського храму святої мч. Параскеви П’ятниці УПЦ Київського Патріархату.
Президент України Віктор Ющенко у своєму слові відзначив, що палац гетьмана Кирила Розумовського було відродженому без затрат з державної казни, а виключно на кошти меценатів та благодійників, які не залишились байдужими до долі напівзруйнованого і забутого українського архітектурного дива. Усі врочисто, з почуттям певної гордості увійшли до палацу. Святійший Патріарх Філарет окропив святою водою вхідні центральні двері і всі учасники зібрання вперше познайомилися з експонатами музею українського відродження, який відтепер буде знаходитися у цих стінах. Глава Держави на мить зупинився для розмови з нащадками гетьмана Кирила Розумовського і запитав про їх враження. Григір Розумовський відповів, що це є фантастика. В дар музею він підніс шаблю з голограмою імператриці Єлизавети, яка належала колись гетьману Кирилу Розумовському.
Огляд відродженого палацу завершився освяченням каплиці, які розташувалась в одній із кімнат передбачених для молитви. Перед цим до каплиці було внесено ковчежець з часточкою мощів св. вмч. Варвари і не випадково, адже покровителькою Батурина віддавна вважалась свята великомучениця. На завершення було виголошено уставні многоліття. Святійший Патріарх Філарет, який очолив чин освячення каплиці окропив всіх святою водою та благословив усіх хресним знаменом.
23 серпня 2009 року. Мчч. архидиякона Лаврентія, Сикста, папи, Фелікисима і Агапита, дияконів, Романа, Римських (258).
В суботу ввечері, Владика Димитрій відслужив воскресне всенічне бдіння в Свято – Михайлівському Золотоверхому Соборі, в співслужінні братії монастиря.
В неділю, Його Високопреосвященство звершив Божественну Літургію, в Архангельському Соборі, за якою було багато причасників Святих Таїн Христових. Після Літургії був відслужений молебень з молитвою до Пресвятої Богородиці.
Ввечері преосвященніший владика очолив читання Акафіста до святого Архангела Михаїла.
25 серпня 2009 року. Вівторок. Мчч. Фотія і Аникити та багатьох з ними (305-306).
25 серпня 2009 року у Свято-Михайлівській Золотоверхій чоловічій обителі її намісник преосвященний Димитрій, митрополит Переяслав-Хмельницький звершив постриг у чернецтво кандидата богословських наук протоієрея Тарасія Петранюка та старшого іподиякона Святійшого Патріарха Філарета - Олександра Давиденка. Священноархимандрит Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет благословив наректи отця Тарасія ім’ям Тихон на честь святителя Тихона, єпископа Воронезького, Задонського чудотворця (1783), пам’ять якого Свята Церква звершує 26 (13) серпня, Олександра Давиденка, Його Святість нарік ім’ям Фотій, на честь мученика Фотія (305-306), пам’ять якого Свята Церква звершує 25 (12) серпня.
27 серпня 2009 року. Перенесення мощей прп. Феодосія Печерського (1091).
Неподалік від Києво-Печерської лаври знаходиться храм, напряму пов’язаний з одним із її засновників. Це – церква Феодосія Печерського, яка зведена в традиційних кольорах українського бароко. Та вона такою була не завжди – вперше її збудували ще в XI ст. Місце обрали не випадково – можна сказати, що сам святий Феодосій вказав на нього, незважаючи на те, що відійшов у інший світ… Дивовижна сила його мощей підказала розміщення церкви, яку назвали на його честь. За переданням, храм був зведений на місці, де стались надзвичайні події: під час перенесення мощей святого Феодосія, ченці зупинились перепочити, а раку з мощами угодника Божого оперли на пень.
Саме тоді почали траплятись дивні і чудесні речі довкола. Пізніше на цьому місці було вирішено побудувати храм, а згодом і монастир. Саме сьогодні, 27-го серпня 2009 року ця обитель відзначає своє престольне свято, яке припадає на день пам’яті перенесення мощей преподобного Феодосія, ігумена Печерського (1091р).
Багато людей прийшли цього дня розділити радість храмового свята, взяти участь у Божественній Літургії. Святкове богослужіння очолив Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Йому співслужили: митрополит Переяслав-Хмельницький Димитрій, єпископ Чернігівський і Ніжинський Іларіон, єпископ Васильківський Євстратій, єпископ Феодосій та братія монастиря. У своїй проповіді Святійший владика розповів про подвижницьке життя преподобного Феодосія і сказав, що духовний подвиг боротьби зі своїми гріхами – це не лише завдання ченців, а й завдання кожної мирської людини. Богослужіння завершилося хресним ходом навколо храму.
28 серпня 2009 року. УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ.
Успіння Божої Матері. Перша Пречиста. Богородична Пасха. Під такими назвами увійшло це дванадесяте свято в душі й серця віруючих православних українців. "Преставлення Божої Матері називають Успінням, але не вживають слова смерть. Вона погрузилася немов у сон, і як Христос Спаситель возносячись на небеса, сказав: "Я з вами до кінця віку", так само Богородиця, своїм славним Успінням нас не залишила, а йде попереду усієї Церкви, попереду ангельських сил, сонму усіх святих. Вона стала заступницею усього роду християнського", - сказав митрополит Димитрій у своєму повчальному слові до парафіян.
Традиційно у цей день відбувалися святкові богослужіння в усіх православних храмах столиці. Урочисто його звершували у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастиреві. Напередодні 27 серпня, під час Всенічного бдіння на середину храму ченці винесли плащаницю Божої Матері, уквітчану білими лілеями. Преосвященний Димитрій, намісник монастиря митрополит Переяслав-Хмельницький очолив полієлей. Було проспівано величання святу Успіння і звершилось помазання. В сам день свята у монастирському соборі було звершено дві Божественні Літургії: о 7-ій год. ранню - у Свято-Варваринському бічному вівтарі і пізню о 10-ій год. у центральному Свято-Михайлівському вівтарі, яку очолив преосвященний митрополит Димитрій. За Літургією владика висвятив у сан диякона випускника Київської Православної Богословської Академії Івана Гунька і промовив після запричасного стиха повчальне слово.
Увечері намісник монастиря митрополит Димитрій очолив чин погребіння Божої Матері. Після прочитаних статей, євангелія й канону плашаницю Божої Матері було обнесено навколо собору, а потім було звершено помазання віруючих. Вечірнє богослужіння у день свята тривало близько трьох з половиною годин.




Google
Facebook
Twitter
Myspace
Yahoo
Del.icoi.us
Windows Live
Blogger 