Наближається Великий піст. Для того, щоб людина провела його з користю для душі, Церква встановила спеціальні підготовчі Неділі, які його випереджують, а саме: про Митаря і Фарисея (без тижня), про блудного сина (з тижнем), м’ясопусна (з тижнем), сиропусна (сирна, прощенна) (з тижнем). Цими неділями Церква привчає віруючих до посту поступовим введенням обмежень, закликає заглянути у самих себе, проаналізувати власне життя і виявити ті гріховні нахили та пороки, які слід «лікувати» щирим покаянням.
У притчі про блудного сина приводяться характерні риси життєвого шляху грішника. Людина, що захопилася земними задоволеннями, після безлічі помилок і падінь, нарешті «опам’ятовується», тобто, починає усвідомлювати всю порожнечу та бруд свого життя і вирішує покаянно повернутися до Бога. Ця притча дуже життєва з психологічної точки зору. Блудний син тільки тоді зміг оцінити щастя бути зі своїм отцем, коли досить настраждався далеко від нього. Точно так і багато людей тоді починають дорожити спілкуванням з Богом, коли глибоко відчують брехню і безцільність свого життя. З цієї точки зору, ця притча дуже вірно показує позитивну сторону життєвої скорботи і невдач. Блудний син напевно ніколи б не опам’ятався, якби убогість і голод не протверезили його.Про любов Бога до занепалих людей образно розкрито в цій притчі на прикладі страждаючого отця, котрий щодня виходить на дорогу в надії побачити сина, що повертається.
Притча про блудного сина говорить про те, наскільки важливим і значущим для Бога є спасіння людини. В кінці притчі розказано про старшого брата, обуреного на отця за прощення молодшого брата. Під старшим братом Христос мав на увазі заздрісно налаштованих юдейських книжників. З одного боку, вони глибоко зневажали грішників – митарів і блудниць, та подібних до них, і цуралися спілкування з ними, а з іншого боку, вони обурювались, що Христос спілкувався з ними і допомагав цим грішникам встати на добрий шлях. Це співчуття Христа до грішників приводило їх в обурення.
Блудний син – це кожен із нас, наділений від Бога великим даром – життям. Але не кожен використовує цей дар мудро, Господь милостивий, як люблячий батько. Він чекає нашого покаяння. І якщо воно підтверджується добрими справами, то Бог знову прийме нас, як батько з радістю прийняв свого блудного сина.
Михайло Сивак




Google
Facebook
Twitter
Myspace
Yahoo
Del.icoi.us
Windows Live
Blogger 